Гнатко Дарина
| Дарина Гнатко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Юлія Іргізова | ||||
| Народилася | 22 жовтня 1982 (42 роки) Кременчук | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | письменниця | |||
| Сфера роботи | літературна діяльністьd[1] і белетристика[1] | |||
| Мова творів | українська | |||
| Нагороди |  | |||
| Премії | Книга року Бі-Бі-Сі | |||
|
| ||||
Гнатко Дарина (творчий псевдонім Іргізової Юлії Геннадіївни) (*22 жовтня 1982, м. Кременчук, Полтавська область) — українська письменниця, живе і працює в місті Кременчук. Лауреатка диплому «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова» за роман «Катерина» (2015). «Золота письменниця України», лауреатка премії імені В.Баранова за роман «Лора. Історія одного божевілля».
Народилася 22 жовтня 1982 року у місті Кременчук Полтавської області. Батьки Дарини розлучилися. Виховувала її мама — Лідія Олександрівна і бабуся — Єфросинія Макарівна, нащадок козацького роду. В 1999 році закінчила загальноосвітню школу № 26 м. Кременчук, після чого пішла працювати у сферу торгівлі. Неодружена. Співає в церковному хорі Свято-Троїцького храму міста Кременчук. Проводить зустрічі з читачами в бібліотеках.[2]
Дарина Гнатко про псевдонім: «Перед конкурсом „Коронація слова“ ми радились із мамою — ким підписатися, адже там всі роботи приймаються лише під псевдонімами. Кожен твір іде під іншим ім'ям. У мене було два твори. Перший я підписала ім'ям прабабусі Олени Онищенко. А другий — Дарина Гнатко, неначе народилося із глибин. І коли уже випускали мій перший роман, мені зателефонували і перепитали, чи я не проти, щоб випускали саме під цим ім'ям.»
2022 року письменниця потрапила у скандал зі своїм романом «Буча. Історія одного полону»[3], видання якого зрештою скасували[4] після хвилі критики через спекуляцію на чутливій темі.
Ще з дитинства Дарина любила читати та писати. В юності захоплювалася класичною літературою. 2015 року за порадою мами відправила два романи на літературний конкурс «Коронація слова» й перемогла в номінації «Вибір видавця». Історія роду «Мазуревичі» увійшла до довгого списку «Книга року ВВС-2018»[5]. В 2021 році два романи Дарини Гнатко увійшли в 100 кращих українських книг сучасності в 6 жанрах.[6] «Тінь аспида» — жанр «Українські книги про кохання». «Притулок семи вітрів» — жанр «Сучасна проза».
У своїх романах поєднує історичні факти, народні традиції з містикою та детективними сюжетами. Дія багатьох творів відбувається у рідному Кременчуці або на Полтавщині.
Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля».
- 2016 — «Катерина» (видавництво Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»);
- 2016 — «Проклята краса»;
- 2017 — «Душа окаянна»[7];
- 2018 — «Мазуревичі. Історія одного роду»[8];
- 2019 — «Скеля червоного сонця»;
- 2019 — «Тінь аспида» — роман про заробітки жінок за кордоном;
- 2020 — «Гніздо кажана»;
- 2020 — «Притулок семи вітрів»;
- 2020 — «Восьма жертва»;
- 2021 — «Лора. Історія одного божевілля»;
- 2021 — «Емма. Історія одного падіння»;
- 2021 — «Радислава. Історія одного кохання»;
- 2022 — «Він звав її Сандрою»;
- 2023 — «Щоденник безнадійно приреченої».
Дарина Гнатко має низку нагород:
- Лауреатка диплому «Вибір видавця» конкурсу «Коронація слова» за роман «Катерина» (2015);
- Відзнака «Золотий письменник України» від «Коронація слова», 2021
- Переможниця Першого літературного конкурсу імені Віктора Баранова у номінації проза, з романом «Лора. Історія одного божевілля», 2021[9]
«Нагороди то приємність, та не головне. Головним для своєї праці письменника вважаю читацьку любов та визнання. Жодна премія не замінить мені вдячних та захоплених відгуків й очей читача.» — Дарина Гнатко
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Дарина Гнатко: «Наша мова варта того, щоб нею писати, її любити». Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ «КСД» після критики соцмереж закрило проєкт Дарини Гнатко «Буча. Історія одного полону». detector.media (укр.). 1 листопада 2022. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 6 травня 2024.
- ↑ Роман «Мазуревичі» кременчуцької письменниці Дарини Гнатко увійшов до Довгого списку «Книги року ВВС-2018». Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ 100 кращих книг сучасності. Архів оригіналу за 4 листопада 2020. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ Буктрейлер - Душа окаянна - Д.Гнатко - 2018. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
- ↑ "Мазуревичі. Історія одного роду" Дарини Гнатко — Юлія Лісовська: ділюсь прочитаним. Архів оригіналу за 5 грудня 2021. Процитовано 5 грудня 2021.
- ↑ Визначено переможців літературного конкурсу імені Віктора Баранова 2021 року.
- Дарина Гнатко (біографія, всі книги письменниці) [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Міжнародний літературний конкурс «Гранд Коронація» оголосив переможців, а також лауреатів відзнаки «Золоті письменники України» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Дарина Гнатко: не ображаюсь на слова про «невисоку літературу» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- «Катерина» — Дарина Гнатко. [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] Рецензія
- Письменниця Дарина Гнатко: «Пірни у бурхливу течію — і нічого не бійся» [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] — інтерв'ю Кременчуцькій газеті
- Студія дня. Розкриваючи письменницькі таємниці. Дарина Гнатко [Архівовано 6 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Кременчужанка описала містичне вбивство у Кривушах: Дарина Гнатко презентувала роман «Скеля червоного сонця». [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Кращі твори Дарини Гнатко. [Архівовано 2 грудня 2021 у Wayback Machine.] Веселівська селищна бібліотека.
- Читай своє: 7 читацьких прем'єр від українських авторів [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Солов'їна: 7 сучасних авторок до Дня української писемності та мови [Архівовано 5 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Дарина Гнатко у Горішніх Плавнях - Телерадіокомпанія ГОК.